Этнопсихология. Реферат скачать: Етнопсихологія як наука. - 7 Апреля 2011 - Методические материалы

Етнопсихологія як наука. Етнопсихологія – наука, що виникла на стику соціології, соціальній психології і етнографії, вивчає національні (етнічні) особливості психіки людей як представників конкретних націй і народів, виявляється в їх поведінці і діях.

Етнопсихологія як особлива наукова дисципліна зародилася в середині 19 століття|віку| і була орієнтована на вивчення психологічної своєрідності національного характеру|вдачі|, національної самосвідомості, національних традицій і поведінки представників різних етнічних спільностей| і груп.
Сучасна етнопсихологія|, будучи|з'являтися| міждисциплінарною галуззю знання, увібрала в себе тематику, проблематику і методи дослідження багатьох наук (соціології, психології, етнології, культурологи, педагогіки і ін.) і займається дослідженням:
1) національних особливостей психічних пізнавальних, емоційно-вольових процесів, а також станів|достатків| і властивостей особистості|особистості| представників конкретних етнічних спільностей|;
2) своєрідності соціально-психологічних процесів і явищ, що виникають серед конкретних націй і народів;
3) етнічної свідомості і самосвідомості, національних цінностей і орієнтацій, національних очікувань|чекань|, національного характеру|вдачі|, національного менталітету;
4) соціально-психологічних чинників|факторів| етногенезу (детермінації національної психіки, етнопсихологічних| характеристик культури, економіки, політики)
Об'єктом і предметом етнопсихології є закономірності формування і розвитку різних компонентів національної психіки, суть і зміст процесів освоєння, збереження, передачі і зміни національно-психологічних особливостей людей, а також того, що їх цементує: національних традицій, цінностей, норм і правил поведінки т.д.
Причому об'єктом тут виступають нації, національності, національні спільності; а предметом – особливості поведінки, емоційні реакції, психіка, характер, національна самосвідомість і етнічні стереотипи.
Одним із завдань етнопсихології є вивчення національної психології – складовій частині суспільної свідомості. Національна психологія як реальне явище, виявляється у вчинках і поведінці людей і опосередкує всі форми суспільної свідомості – ідеологію, мораль, правосвідомість, релігію, науку, мистецтво і філософію. Синонімом поняття «Національна психологія» є поняття «Психічний склад нації», яке на відміну від першого відображає не змістовну частину психіки, а її спадкоємність, зв'язок з народним досвідом і традиційною історичною діяльністю, історичним розвитком і культурою нації, впливом на неї природних умов, географічного середовища і державності, тобто всього того, що визначає собою національно-культурний менталітет.

Основні етапи розвитку уявлень про предмет етнопсихології|.
Розвиток людського суспільства|товариства| супроводився|супроводжувався| розширенням знань про навколишній світ, накопиченням відомостей про близькі і дальні|далекі| народи.
Про наявність особливостей психологічного складу націй згадувалося ще в трактатах Цезаря, Геродота, Плінія, Стратона. Ще Гіппократ намагався|пробував| пов'язати особливості народних характерів|вдач| з відмінностями в кліматі і географічних умовах території мешкання.
Подібні роздуми зустрічаються і у|біля| Монтеськье, який також пов'язував поняття «Народний дух» з середовищем|середою| і кліматом, в яких проживає народ.
Науковий підхід до розуміння цієї проблеми сформували в своїх працях класики філософії – Ж.-Ж.Руссо, Дж.Локк, Г.Гегель.
Створення|створіння| спеціальної дисципліни – психології народів - було проголошено в 1860 р. М.Лацарусом і Х.Штейнталем.
З другої половини 19 століть|віки| починали|розпочинали| вивчатися і розвиватися такі напрями|направлення| етнопсихології|:
- народна творчість.
- проблеми браку|шлюбу| і сім'ї у|біля| різних народів.
- специфіка норм має рацію, суспільного устрою різних країн і народів.
У 19 столітті|віці| широкого поширення набули ідеалістичні теорії «народного духу», згідно|згідно з| яким кожен народ спочатку володіє деякими духовними якостями.
На початку 20 століття ідеї етнопсихології| розвинулися і реалізувалися в 10-млосній роботі Вундта «Психологія народів».
Пізніше в США етнопсихологія| практично ототожнювалася з|із| неофрейдиською| теорією, що намагалася|пробувала| вивести властивості національного характеру|вдачі| з|із| так званої модальної (базовою) особистості|особистості|, яка асоціювалася з|із| типовими для даної культури методами виховання дітей (дослідження Маргарет Мід).
У розвиток етнопсихології| значний внесок|вклад| зробили українські етнографи і письменники – М.Драгоманов, В.Гнатюк, М.Грушевський. достатньо|досить| прогресивні концепції про розвиток українського суспільства|товариства| належать Н.Костомарову, В.Антоновічу.
Костомаров дотримувався погляду, що географічне положення|становище| і історичні умови обумовлюють| психологічну своєрідність націй і народностей, що повністю|цілком| підтвердилося подальшими|дальшими| дослідженнями вітчизняних і зарубіжних учених.
У Україні і Росії в 20-х роках 20 століть|віки| проблемою етнопсихології| займалися представники культурно-історичної школи на чолі з Л.Виготським, який за предмет етнопсихології| вважав міжкультурні, міжетнічні, порівняльні, психологічні дослідження представників «традиційних» цивілізованих суспільств|товариств|.
У вітчизняній етнопсихології| 60-90-х років 20 століть|віки| найбільш актуальними були наступні|слідуючі| проблеми:
* предмет етнопсихології|;
* логіка дослідження в етнопсихології|;
* застосування|вживання| концепції єдності психічної і практичної діяльності певного етносу, а також причини психологічних відмінностей між ними.
Сьогодні пріоритетним стає національне відродження, основні принципи якого сформулював американський учений А. Лоу. Дуже важливо|поважно| вникнути в суть психологічних аспектів етносу. Дана пріоритетність безпосередньо пов'язана з практичним значенням етнічної психології, яка полягає в активізації пасивної більшості населення, що допомагає політичній реакції отримати перемогу, а також в усуненні гальмувань, що перешкоджають розвитку прагнення до свободи, яке виникає завдяки соціально-політичній ситуації в тій або іншій країні.
Розробка етнопсихології|, особливо її соціально-психологічних аспектів, в даний час|нині| має важливе|поважне| значення для інтернаціонального виховання. У етнопсихології| особлива увага приділяється вивченню психологічних причин етнічних конфліктів, знаходженню ефективних шляхів|колій| їх дозволу, виявленню витоків|джерел| зростання|зросту| національної самосвідомості, його розвитку в різних соціальних і національних середовищах|середі|. Дослідження, що проводяться в галузі етнопсихології|, повинні допомогти гармонійно поєднувати|сполучати| загальні|спільні| інтереси громадян з|із| інтересами кожної конкретної нації. У цьому полягає гуманістична і прикладна спрямованість етнопсихології|.

Функції етнопсихології|.
У етнопсихології| виділяють наступні|слідуючі| функції:
1. гносеологічна – полягає в пізнанні закономірностей, що виникли в психіці суб'єктів етнопсихології|.
2. описова – завдання|задача| розпізнати ознаки етнічної спільності.
3. прогностична – теорія і практика прогнозування, здійснюваного на базі етнопсихології|.
4. культурологічна – вивчення етнопсихологією| культурних процесів в конкретних етносах.(особливостей, звичаїв, обрядів, фольклору).
5. комунікативна – вивчення процесу міжособистісного спілкування представників різних етнічних груп і особливостей їх поведінки в міжособистісному спілкуванні.
6. етнополітична (превентивна) – ретельне вивчення етнічних процесів в етнічних групах в цілях відповідного вироблення рекомендацій по безконфліктній політиці держави відносно етносів, що населяють його.
7. виховна – вивчення психології представників різних етнічних груп в цілях формування найбільш ефективної програми їх навчання|вчення| з урахуванням|з врахуванням| специфіки їх національних особливостей.