Методологічні основи етнопсихології. Фундаментальні принципи науки базуються на основних філософських положеннях, що відображають найбільш суттєві властивості об'єктивної дійсності і свідомості з урахуванням досвіду, отриманого в процесі пізнавальної діяльності людини.

Методологічні основи етнопсихології| засновані на наступних|слідуючих| принципах:
1. об'єктивності – вона досягає коли психологічні особливості людей вивчаються в процесі їх діяльності.
2. наукового підходу – використання наукових знань при повному виключенні інтуїтивних процесів (прояви) психіки  особи, що досліджує оцінку етнічних процесів.
3. системності – методологічний підхід до аналізу психологічних явищ у представників певної етнічної спільності. Цей метод вимагає детального вивчення складених компонентів етносу.
4. історичності – в його основі лежить теорія пізнання суспільства і теорії особи як цілісних систем, що розвиваються в конкретних історичних умовах. Етнічні спільності розглядаються на конкретних історичних фактах
5. діалектичній – застосовується в єдності з логікою і теорією пізнання. Є фундаментальним науковим принципом дослідження предмету этнопсихологии, що відображає реальну дійсність.

Характеристика основних методів етнопсихології.

У этнопсихологии широко поширений метод порівняння і зіставлення. Частіше за всього нього використовують при вивченні історичних спільностей. Будуються аналітичні порівняльні моделі; етнічні групи, етнічні процеси класифікуються і групуються по певних принципах, критеріях і ознаках. Порівняльний аналіз орієнтує дослідника на розкриття загальних характеристик етносів різних країн, а також історичних епох в процесі розвитку.
Методи етнопсихології| мають бути застосовні на практиці, тобто сприяти вирішенню завдань|задач| в умовах реальної дійсності конкретного суспільства|товариства|.
Застосовується в этнопсихологии метод моделювання, який полягає в сукупності способів і прийомів для створення моделей певного періоду в розвитку психіки представників конкретних етнічних общностей, а також їх національно-психологічних особливостей, необхідних для виявлення і осмислення найбільш характерних і істотних рис.
По способах дослідження  в етнопсихології| розрізняють такі загальнонаукові методи:
* спостереження.
* Експериментальний метод (природний і лабораторний).
* Бесіда.
* Дослідження продуктів діяльності.
* Контент-аналіз.
* Тестування.
Спостереження як метод вивчення особливостей етнічних груп характеризується тим, що зовнішні прояви психіки представників етнічних груп вивчаються в природних умовах. Дослідник за наслідками спостереження за діями і вчинками представників етнічних груп судить про особливості психічного життя всієї етнічної групи.
Спостереження потрібно проводити систематично за певною програмою, без якої може загубитися основна лінія спостереження. Систематичність дозволяє зберегти постійні умови спостереження і тим самим дає можливість встановити тісні зв'язки між спостережуваними проявами психіки представників певних етносів і історичними процесами, навколишнім середовищем. Спостереження вимагає тривалого часу.
У природних умовах спостереження – найпростіший метод. Важливою характеристикою цього методу є невтручання спостерігача в процес спостережуваного явища.
Експеримент на відміну від спостереження є активним методом этнопсихологического дослідження. Експеримент створює необхідні умови для активізації процесів, що цікавлять його. Повторюючи дослідження за однакових умов з випробовуваними з різних етносів, експериментатор може встановити їх психічні особливості.
Експеримент  може бути лабораторним або природним.
У етнопсихології| доцільно використовувати природний експеримент.
Бесіда, як этнопсихологический метод, заснована на вербальній комунікації і має приватний характер. Її недолік – проблема відвертості випробовуваного і його відношення до дослідника, заснованого на симпатії або антипатії.
Дослідження продуктів діяльності. Порівнюючи однорідні явища і продукти духовного життя у різних народів або у одного і того ж народу, але в разные історичні епохи можна визначити, як ці явища змінювалися. В той же час такі зміни служать матеріалом для дослідження законів психічного життя. Дослідницький аналіз продуктів діяльності модно проводити по малюнках, письмових творах, фольклорі.
Тестування. У сучасній психології широко застосовуються різні тести.
Негативна сторона тестів – мимовільний прояв|вияв| суб'єктивізму з боку дослідника.

Етнос (етнічна спільність). Поняття етносу. Психологічна характеристика етносу.

Етнопсихологія  оперує такими поняттями як «народ», «етнос», «етнічна спільність».
Народ – конкретно-історична соціальна спільність.
У зарубіжній науковій літературі розробці понять «Етнічна спільність» або «народ» увага не приділяється.
Термін «етнічна спільність» одними з перших ввели відомі учені М.Левін і Н.Чебоксаров. У своїх «Нарисах як що історично склалася загальній етнографії» (1957 р.) вони визначили народ як групу людей, що історично склалася, зв'язану спільністю території свого формування, мови і культури. Разом з тим, вони стверджували, що поняття «Етнічна спільність» ширше за поняття «народ», оскільки воно застосовне як до групи близьких по мові і культурі народів, так і до частини народу, що відрізняється деякою мовною і культурною своєрідністю.
Приведемо деякі визначення етнічної спільності, розробленої у вітчизняній літературі. Так, Токарев вважає, що етнічна спільність є така спільність людей, яка заснована на одному або декількох з наступних видів соціального зв'язку: спільності походження, мови, території, державної приналежності, економічних зв'язків, культурного устрою і релігії.
Деякі дослідники замість терміну «народ» пропонують застосовувати термін «етнос», підкреслюючи цим, що етнічна спільність – поняття ширше, ніж народ.
Кожен етнос необхідно розглядати|розглядувати| як групу людей, що історично склалася, разом з територією його формування, створеною ним культурою і мовою|язиком| що виражає|виказує| цю культуру.
Під етносом, як правило, розуміється той основний етнічний осередок|чарунка|, який зазвичай|звично| називають народом.
Ми надалі використовуватимемо визначення, дане на пізніших етапах сучасним вченим| В.Крисько, що об'єднав поняття «етнос» і «етнічна спільність».
Етнос (етнічна спільність) – стійка сукупність людей, що історично склалася на певній території, володіє єдиною мовою, загальними відносно стабільними особливостями культури і психіки, а також загальною самосвідомістю (свідомістю своєї єдності і відмінності від всіх інших подібних утворень), зафіксованими в самосвідомості.
Неодмінними умовами виникнення етносу є|з'являються| спільність території, мови|язика|, єдність психічного складу.
За характерні|вдача| риси|межі| етносу вважаються:
- самоназвання| (етнонім), в певних випадках пов'язане з найменуванням території мешкання (топонімом);
- територіальна цілісність як умова формування і існування етносу;
- наявність антропологічних (расових) ознак;
-прояв|вияв| особливостей культури (матеріальної культури – знаряддя праці, житло, одяг і т.д.; духовної культури – система освіти|утворення|, наука, література, мистецтво).