Міжетнічні конфлікти – це одна з форм стосунків між національними спільностями, що характеризується станом взаємних претензій, має тенденцію до наростання протистояння аж до озброєних зіткнень і відкритих воєн.
    Сутність|сутність|  міжетнічних конфліктів
    Сутність міжетнічних конфліктів полягає в наступному: кожен етнос вважає, що захистити свою культуру, самобутність і духовну єдність він зможе тільки за допомогою створення власної держави. Етносом рухає потребу в самозбереженні, захисті своїх цінностей і традицій. У цьому його сила: таку потребу подавити не можна, не знищивши сам етнос. У цьому ж, як правило, і його трагедія. Оскільки повна реалізація ідеї «кожному етносу — по державі!» — чиста утопія.
    Здавалося б, вже все — світ|світ| поділений державними кордонами| остаточно і безповоротно. Вільних територій більше немає. Змучена кровопролитними війнами світова спільнота урочисто проголосила спочатку в документах ООН, а потім в Акті Хельсінкі 1975 р. принципи взаємного поважання|поваги| державного суверенітету, територіальною цілісності| і непорушності кордонів|кордонів|.
    Але|та| не пройшло|минало| і двох десятків років, як мир|світ| здригнувся під наступною|такою| хвилею суверенізації етно-національних| груп. На 15 самостійних держав розпався СРСР; розійшлися майже всі колишні югославські республіки, пішла з|із| Ефіопії Ерітрея, мирно відокремилася Чехословакія, зате|натомість| об’єдналася| Німеччина|Германія|. І цей процес далеко не закінчений.
     Вже не просто вимагають, але|та| із|із| зброєю в руках відстоюють своє право на самовизначення курди в Туреччині. Косовські албанці вмудрилися|умудрялися| втягнути в свій конфлікт| цілий військово-політичний блок. Абхазія та Південна Осетія відділилася від Грузії.
    Цей феномен називають етнічним ренесансом, або етнічним парадоксом сучасності.
    Фатальна сторона цієї проблеми полягає в тому, що міжетнічним конфліктам не можна запобігти ніяким|жодним| | договором про мир і згоду|злагоду|. Домовлюватися-то будуть існуючи держави|наявний|, а конфлікти породжуватимуть «держави|», які тільки|лише| хочуть виникнути. У цих умовах нічого іншого не залишається, як сподіватися|надіятися|, що нинішній|теперішній| етнічний ренесанс вичерпається сам собою.
    Таким чином, уникнути конфліктів не можна, треба навчитися з|із| ними жити і мінімізувати| витрати.
     Причинами міжетнічних конфліктів є боротьба за розподіл і перерозподіл матеріальних і культурних цінностей між етносами і етнічними групами.
     Поштовхом до міжетнічних конфліктів можуть стати як загальні|спільні|, так і абсолютно|цілком| конкретні ситуативні причини, висхідні до особливостей того або іншого регіону.
     – це умова виникнення конфлікту, але|та| ще не сам конфлікт.
     Серед головних мотивів міжетнічних конфліктів є світогляд націонал-екстремізму – ідеології і практики національної переваги (неприйняття культури, традицій, релігії, звичаїв іншого народу). Націонал-екстремізм спекулює на об'єктивних суперечностях, труднощах економічного, соціального, духовного, екологічного характеру, недосконалості національно-державного пристрою, правового захисту честі і гідності громадян, перегинах кадрової політики за національною ознакою. Всьому цьому додається «національне» забарвлення, центр тяжіння переноситься на зіставлення народів, проповідь винятковості «своєї» нації і покладання провини на инонационального сусіда.
     Загальні причини етнічних конфліктів.
     - політичні і соціально-політичні
     - економічні і соціально-економічні.
     - територіальні
     - мовні
     - релігійні.
     Типи міжетнічний конфліктів.
     Найбільш поширеними типами міжнаціонального (міжетнічного) конфлікту є:
* Державно-правовий. У його основі лежить незадоволеність|незадоволення| правовим статусом нації, що не має власної державності, або що має її в усіченій формі. По обіцяй це конфлікт з|із| владними структурами держави, у складі якої знаходиться|перебуває| дана нація, але|та| часто|частенько| ці структури ототожнюються з|із| народом, що дав найменування цій державі (абхазо-грузинський| і осетино-грузинський| конфлікти).
* Етнотериторіальний| конфлікт. Має глибоке історичне коріння. Надзвичайно гостро такі конфлікти протікають в місцях насильницького переселення депортованих народів і на їх історичній батьківщині при реалізації права на повернення колишніх територій (кримськотатарська ситуація, ситуація в Середньоазіатських державах – всього спірних територій в колишньому СРСР фахівці|спеціалісти| налічують|нараховують| близько 100).
* Етно-демографічний| конфлікт, який виникає там, де реальна небезпека розмивання, розчинення етносу в результаті|унаслідок| швидкого механічного приросту іншомовного населення. Пріоритетною вимогою в таких випадках стає захист прав «корінної» нації, введення|вступ| різного роду обмеженою для «прийшлих|зайшлих|».
     Таким чином, до міжетнічних відносять конфлікти будь-яких форм, в яких протистояння проходить|минає| по лінії етнічної спільності.
     Форми міжетнічних конфліктів.
     Міжетнічний конфлікт може виступати в різних формах, основними з яких є: міжетнічна ворожнеча, боротьба і війна.
     Міжетнічна ворожнеча – це конфліктні стосунки між представниками різних етнічних общностей, спадщина минулого, що робить негативний вплив на матеріальне і духовне життя будь-якої держави.
     Боротьба – це форма конфлікту, в якій супротивники прагнуть показати свою перевагу, примусивши протилежну сторону визнати цю перевагу.
     Війна – це озброєна боротьба за реалізацію політичних цілей етнічних груп. Війна, на відміну від ворожнечі і боротьби, можлива лише з виникненням політично організованих етнічних общностей, тобто – держав.
     Міжетнічні конфлікти є|з'являються| наслідком розпаду або дезинтеграції соціуму, дискримінація однієї нації інший, порушенням угод, розривом соціальних стосунків і зв'язків між людьми.
     Класифікація міжетнічних конфліктів.
     Розглянемо види і стадії етнічних конфліктів.
     По інтенсивності прояву конфлікти підрозділяються на:
     - швидкоплинні;
     - уповільнені.
     За масштабом прояву:
     - локальні;
     - регіональні;
     - глобальні.
     Слід враховувати, що грані між цими видами вельми умовні, під впливом різних умов вони можуть переходити з одного вигляду в іншій. У конфлікті розрізняють такі стадії:
     1.передкризову – латентна, коли спостерігається взаємна відчуженість, суперечності|протиріччя| серед одноплеменців|одноплемінників|, образи| з боку представників іншої нації.
     2. власне кризові|кризисні| прояви|вияви|  – активна стадія, коли послідовно насаджується в ЗМІ негативне відношення|ставлення| до інших етносів (ксенофобія).
     3. політико-ділова| стадія (мітинги, збори|зібрання|, які нагнітають напруженість в суспільстві|товаристві|.
     4. стадія насильства і озброєної боротьби аж до етнічної війни, етноциду|, масовій депортації.
     5. Посткризовий|кризисний|  період.
     По динаміці розвитку міжетнічні конфлікти класифікуються на:
     - помірний (помірне заперечення інтересів один одного);
                       - інтенсивний (повне|цілковите| заперечення інтересів один одного).
     Суб'єкти міжетнічного конфлікту.
     Такими суб'єктами є|з'являються| індивіди різної національної приналежності, етнічні групи і спільності, що є|з'являються| учасниками конфлікту здійснюючі дії з досягнення цілей, направлених|спрямованих| на пріоритетне використання ресурсів, або їх перерозподіл.
     Суб'єкти міжетнічного конфлікту прагнуть до перегляду системи перерозподілу ресурсів, що склалася, в суспільстві|товаристві| між індивідами різної етнічної приналежності, етнічними групами, спільностями| і відповідно до задоволення їх потреб, створення|створіння| нових можливостей|спроможностей|, розширення і створення|створіння| нових матеріальних, духовних, соціальних, політичних ресурсів.
     На рівні індивідів, малих груп мова|промова| йде про задоволенні матеріальних і духовних потреб.
     На рівні спільностей|, великих груп виникає необхідність у визначенні їх загальних|спільних| інтересів.
     Суб'єкти міжетнічного конфлікту відрізняються один від одного способами і формами виразу|вираження| своїх інтересів і домагань, рівнем терпимості, схильності до згоди|злагоди|, компромісів.
     Поведінка суб'єктів міжетнічного конфлікту в період загострення суперечностей може бути конструктивною і деструктивною.
     Найбільш деструктивна поведінка суб'єктів спостерігається в жорстких, ригідних соціальних системах, на відміну від гнучких демократичних правових структур, що передбачають можливі варіанти виходу з|із| міжетнічного конфлікту.
     Перш ніж вступати у конфліктні відносини, суб'єкти обґрунтовують мотиви своїх дій. Тим самим міжетнічний конфлікт може бути результатом свідомого вибору суб'єктів міжетнічного конфлікту.
     Міжетнічні конфлікти можуть вирішуватися, як вже мовилося, в конструктивній або деструктивній формі. Якщо конструктивний шлях є перш за все пошуком згоди взаємоприйнятних рішень, то деструктивний шлях означає застосування погроз, тиск, переходу до відкритих озброєних дій.
     Ефективним методом врегулювання міжетнічного конфлікту може бути|з'являтися| переговорний процес.
     Кінцевий|скінченний| результат будь-якого з типів міжетнічних конфліктів посилюється лихом народів, втягнутих в протиборство і, майже завжди безпрограшна політична гра явних і прихованих організаторів народної трагедії.