Етнос  – стійка сукупність людей, що історично склалася на певній території, володіє єдиною мовою, загальними відносно стабільними особливостями культури і психіки, а також загальною самосвідомістю (свідомістю своєї єдності і відмінності від всіх інших подібних утворень), зафіксованими в самосвідомості.
     Етнічні групи можуть бути класифіковані і по відповідних типах (клани, плем'я, народи, нації).
     Клани -  групи, промовці в різних формах в багатьох суспільствах. З деяким спрощенням ми можемо виділити клани як: 1.- родові союзи, що є зачатком політичних інститутів, 2. -  клани тотемичні, що мають характер сімейних союзів на релігійній основі.
     Клани – це групи, характерні|вдача| для первісних суспільств|товариств|, але|та| в деяких формах вони можуть грати важливу|поважну| роль і в сучасних суспільствах|товариствах|, наприклад в Японії, Шотландії або в Китаї.
     Плем'я – це вища форма соціальної організації, що охоплює деяку кількість пологів і кланів. Плем'я має вже певні зачатки внутрішньої формальної організації: вождя або раду вождів, племінні ради, де вирішуються важливі для всього племені питання.
     Народ.  Народ вже стійким чином пов'язаний з певною територією, має власну мову і культуру, що виразно сформувалася і розвинулася, політичний устрій і систему влади, що склалася. Проте головним чином народи розрізняються на основі їх культур.
     Акомодація этносов– це пристосування до іншого етнічного середовища.
     Наприклад, акомодація алжирців, в'єтнамців, антільців| і інших етносів до умов життя у Франції.
     Як показують дослідження, хоча прийшле|зайшле| населення в процесі адаптації засвоює мову|язик| свого нового етнічного оточення, проте|однак| в цілому|загалом| зберігає ще свою рідну мову і власну етнічну специфіку.
     Національний менталітет – це властивий даній етнічній спільності стиль життя, культури, а також властива даній нації система цінностей, поглядів, світогляду, рис вдачі, норм поведінки, психологічних особливостей особи.
     Національний характер – компонент психічного складу нації, який визначається як система стосунків конкретної етнічної спільності до різних сторін навколишньої дійсності, що закріпилася і виявляється в стійких стереотипах мислення, емоційного реагування і поведінки в цілому.
     Національний характер|вдача| «це сума ознак, що відрізняють людей одній від іншої національності, комплекс фізичних і духовних якостей, який відрізняє одну націю від іншої».
     Національний темперамент – це динамічні особливості прояву національного характеру, психічних процесів у більшості представників тієї або іншої нації.
     Національна свідомість – складна сукупність соціальних, політичних, економічних, етичних, естетичних, філософських, релігійних і інших поглядів і переконань, що характеризують певний рівень духовного розвитку нації. Національна свідомість є продуктом тривалого історичного розвитку етнічної спільності.
     Національна самосвідомість – усвідомлення людьми своєї приналежності до певної соціально-етнічної спільності і її положення в системі суспільних стосунків.  Воно виявляється в ідеях, поглядах, думках, відчуттях, емоціях, настроях і виражає зміст, рівень і особливості представлень членів нації:  про свою певну ідентичність;  про свої національні цінності і інтереси;  про історію своєї нації;  про місце своєї соціально-етнічної спільності у внутрідержавних, міждержавних і міжнаціональних стосунках.
      Національні почуття – це емоційно забарвлене відношення людей до своєї етнічної, національної спільності, до її інтересів, до інших народів.
     Національна (етнічна гордість) – це патріотичні відчуття любові до своєї батьківщини і народу, усвідомлення своєї приналежності до певної нації, що виражається в розумінні спільності інтересів, національної культури, мові і релігії.
     Етноцентрізмом називається схильність людини сприймати і оцінювати явища навколишній дійсності з позиції «своєї» етнічної спільності, що розглядається як еталон. Суть етноцентризма як суспільно-психологічного явища зводиться до наявності сукупності масових ірраціональних уявлень про свою етнічну спільність як про якесь «ядро», навколо якого групуються етнічні спільності.
     Під міжнаціональними (міжетнічними) стосунками розуміються стосунки, що суб'єктивно переживаються, між людьми різних національностей, етнічними общностями. Вони є синтезом політичних, соціально-економічних, культурні і інших зв'язків між національно-етнічними спільностями.
    Націоналізм - ідея власної винятковості і переваги, зневажливого відношення в іншим націям і народностям.
    Джерелом націоналізму виступає|вирушає| ідея переваги|вищості| одних «вищих» націй над іншими «нижчими», «неповноціннішими».
    Психологічну базу націоналізму складає егоцентризм.
    Шовінізм – крайня, найбільш небезпечна форма націоналізму, що виражається в нестримному звеличенні власної нації, національному чванстві і зарозумілості.
    Расизм – реакційна система поглядів, згідно яким народи нібито в корені різні за своєю природою, підрозділяючись на «вищих», покликаних керувати і управляти, і «нижчі», нездібніші до історичної творчості.
    Расові суперечності – це штучно створені суперечності між расами. Політика, що закріплює расові суперечності на державному рівні, отримала назву апартеїду (дослівний переклад - роздільне мешкання) .Расистские концепції обгрунтовують пріоритет однієї з рас.
    Міжетнічні конфлікти – це одна з форм стосунків між національними общностями, що характеризується станом взаємних претензій, має тенденцію до наростання протистояння аж до озброєних зіткнень і відкритих воєн.