Экология. Реферат:    Экологический словарь    

Абсорбція – поглинання речовини або енергії всією масою, об’ємом поглинаючого тіла.

Агроценоз – штучні угруповання рослин, тварин, грибів, мікроорганізмів, створені людиною для одержання сільськогосподарської продукції.

Адаптація – сукупність реакцій живої системи (організму, біоценозу і т. п.), які підтримують її функціональну стійкість при зміні умов середовища, що оточує цю систему.

Адсорбція – поглинання речовин з газоподібного середовища або розчину поверхнею іншого тіла під впливом молекулярних сил.

Аквакультура – розведення корисних організмів у водному середовищі, у тому числі марикультура (морська аквакультура).

Аридність – сухість клімату, яка призводить до дефіциту вологи для життя організмів і ведення господарства.

Бонітет – порівняльна характеристика за обмеженим числом певних ознак. Наприклад, бонітет ґрунтів виражає властивості ґрунтів і рівень врожайності культур як сумарний показник родючості.

Біогаз – суміш газів, що утворюється внаслідок розкладання сільськогосподарських відходів.

Біоіндикатори – група осіб одного виду, за наявністю якої роблять висновки про зміни в середовищі, в тому числі присутність і концентрацію забруднювачів.

Браконьєрство – добування або знищення диких тварин з порушенням правил мисливства, рибальства та ін. вимог законодавства з охорони тваринного світу; лісопорушення, незаконний збір рідкісних та цінних рослин з метою отримання прибутку.

Води стічні – 1) води, що споживалися промисловим виробництвом, комунальним, сільським господарством, а також ті, що пройшли через забруднену територію; 2) води, відведені після використання у побутовій чи виробничій діяльності людей. В. с. підлягають очищенню.

Водні ресурси – ресурси прісної води, що знаходяться в межах гідросфери Землі та представлені слабомінералізованими стоячими й поверхневими водами, а також водами, що містяться в льодовиках.

Гармонізація відносин суспільства і природи – сукупність антропогенних заходів, спрямованих на зменшення техногенного тиску на довкілля, збереження біосфери й відтворення екосистем.

Гілобіологія – нова наука, яка займається вивченням руйнування матеріалів живими організмами. Живі організми пошкоджують камінь, цеглу, бетон, папір, клей, фарби, нафту та нафтопродукти, пластмасу, гуму, кабелі, , архівні документи.

Господарська ємність біосфери – гранично допустимий антропогенний вплив на біосферу, перевищення якого веде до збурення її стану, з часом – до незворотних деградаційних процесів.

Деградація середовища – 1) погіршення природного середовища життя людини;
2) погіршення природних умов і соціального життя ( наприклад, в деяких містах).

Дезактивація – зняття радіоактивного забруднення з поверхні предметів і ґрунту.

Детеріорація – процес протилежний меліорації – погіршення, псування землі або інших природних ресурсів, об’єктів (розвиток пустель, солонців тощо).

„Діра” озонова – значний простір в озоносфері планети з помітно зниженим
(до 50 %) вмістом озону. Причини виникнення повністю не з’ясовані. Передбачається як природне, так і антропогенне її походження.

Дощ кислотний – кислотні опади – дощ (сніг), підкислений (показник рН нижче 5, 6) через розчинення в атмосферній волозі промислових викидів.

Екологізація науки – процес проникнення ідей і проблем екології в інші галузі знань (гуманітарні, технічні, природничі).

Екологічна безпека – ступінь захищеності територіального комплексу, екосистеми, людини від можливих екологічних уражень. Визначається величиною екологічного ризику.

Екологічний імператив – звернена до людства вимога обмежити і зупинити згубне для природи господарювання і в своїй діяльності співвимірювати антропогенний тиск на довкілля з екологічною витривалістю біосфери.

Екологічний паспорт – важливий комплексний екологічний документ, на основі якого визначається вплив об’єкта людської діяльності на довкілля з метою контролю й мінімізації цього впливу.

Екологічний прибуток – збалансована на користь людини й природи вигода, одержана за рахунок зменшення шкідливого впливу людини на довкілля, підвищення ефективності природокористування і зменшення екологічних витрат. Це прибуток від продажу екологічно чистої продукції, надання екологічних консультацій, послуг, виконання екологічних робіт.

Екологічний ризик – усвідомлена небезпека виникнення небажаних негативних змін екологічної ситуації у певному місці і часі з обрахованими величинами імовірних збитків.

Екологічно чистий продукт – продукт найвищої споживчої якості і конкурентоспроможності, що відповідає чинним екологічним стандартам і є сертифікованим з наданням відповідної екологічної відзнаки маркування.

Енергоємність продукції – показник, що характеризує витрати енергії на одиницю продукції чи національного доходу.

Забруднення – привнесення в середовище або виникнення в ньому нових, не характерних для нього фізичних, інформаційних чи біологічних агентів або перевищення конкретного середнього багаторічного рівня концентрації агентів у середовищі, яке нерідко призводить до негативних наслідків.

Забруднення антропогенне – забруднення, що виникає внаслідок діяльності людей, у тому числі їхнього прямого чи опосередкованого впливу на природне середовище.

Закон біогенної міграції атомів (В.І. Вернадського) – міграція хімічних елементів на земній поверхні і в біосфері в цілому здійснюється або за безпосередньої участі живої речовини (біогенна міграція) або ж відбувається в середовищі, геохімічні особливості якого обумовлені живою речовиною, як тією, що в даний час населяє біосферу, так і тією, що діяла на Землі впродовж усієї геологічної історії.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги – речовина, енергія, інформація, динамічні якості окремих природних систем та їх ієрархії пов’язані настільки, що будь-яка зміна одного з цих показників викликає супутні функціонально-структурні кількісні та якісні зміни, які зберігають загальну суму речовинно-енергетичних, інформаційних і динамічних якостей системи, де ці зміни відбуваються. З цього закону можна зробити висновок: будь-яка зміна середовища обов’язково спричинить розвиток ланцюгових реакцій, які йтимуть у бік нейтралізації проведеної зміни або формування нових природних систем, утворення яких при значних змінах середовища може набути незворотного характеру.

Закон зниження енергетичної ефективності природокористування – з плином часу на видобуток з природних систем корисної продукції на її одиницю в середньому витрачається все більше енергії. Збільшуються й енергетичні витрати на одну людину.

Закон зниження природної родючості – через постійне вилучення врожаю відбувається зниження природної родючості ґрунтів.

Закон незалежності факторів (В. Р. Вільямса) – умови життя рівнозначні. Але жоден із факторів життя не може бути замінений іншим.

Закон піраміди енергій ( Р. Ліндемана ) – з одного трофічного рівня екологічної піраміди переходить на інший її рівень у середньому не більше 10% енергії.

Закон фізико-хімічної єдності живої речовини ( В. І. Вернадського): уся жива речовина Землі – фізико-хімічне єдине. З закону випливає наслідок: будь-які речовини, смертельні для одних організмів, не можуть не завдавати шкідливого впливу на інші організми.

Інформаційне суспільство – суспільство постіндустріального періоду розвитку цивілізації, в якому переважаючою формою суспільних зв’язків стають потоки інформації, а матеріально-енергетичні потоки мінімізуються за рахунок економії, високої ефективності виробництва і технологій.

Кадастри природних ресурсів - систематизовані зведення даних, що відображають якісний та кількісний опис природних ресурсів з їх економічною оцінкою. Наприклад, кадастр земельних ресурсів являє собою сукупність достовірних і необхідних даних про природне, господарське і правове положення земель. Дані цього кадастру служать цілям організації ефективного використання земель та їх охорони, планування народного господарства, розміщення і спеціалізації сільськогосподарського виробництва та ін.

Коеволюція – паралельний, спільний розвиток людства і природи; вживається не в прямому розумінні, оскільки реальні швидкості еволюції біосфери і техносфери абсолютно несумісні, тобто практично не паралельний розвиток, а адаптація.

Ланцюг трофічний – ряд видів або їх груп, кожна попередня ланка в якому служить їжею для наступного. У межах трофічного ланцюга розрізняють травоїдність, паразитизм, хижацтво.

Лізинг екологічний – підприємницька діяльність, пов’язана з довгостроковою орендою екологічного обладнання, апаратури, банків екологічних даних тощо з поступовою, поетапною виплатою повної вартості орендованих екологічних послуг. Дає змогу більш ефективно і оперативно організувати природоохоронні заходи.

Ліцензія екологічна – дозвіл, який видається державою природо-користувачеві і в якому вказані види, обсяги, ліміти господарської діяльності з використання природних ресурсів, а також екологічні вимоги до їх використання з вказанням наслідків невиконання цих вимог. Ліцензії видаються також як дозвіл на викиди конкретного забрудника на конкретний проміжок часу. Ці права можуть продаватися державою підприємствам і одним підприємством іншому. Торгівля квотами на забруднення – це найгнучкіший з усіх відомих заходів економічного регулювання якості природного середовища.

Ліцензування природокористування – системи державних дозволів на використання природних ресурсів, які оплачуються користувачами.

Менеджмент екологічний – це система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням нових підходів, на базі адміністративних механізмів управління (дотримання екологічних норм, стандартів, правил, затверджених для галузі) та економічного стимулювання.

Моделі світу – модне з 70-х років ХХ ст. математичне моделювання майбутнього розвитку людства, його взаємовідносин з природними ресурсами і біосферою. Особливо відомі моделі членів Римського клубу (Д. Медуза, М.Мессаровича, Е.Вайцзеккера та ін., 1972, 1974, 1976, 1990, 1995).

Моніторинг навколишнього природного середовища – система спостережень, збору, обробки, передачі, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін.

МСОП – міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів – позаурядова міжнародна організація, яка проводить дослідження і пропаганду охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Створена в 1948 р., до складу входять представники більше 58 держав, понад 500 різних установ 116 країн і 24 міжнародні організації. МСОП видає міжнародні „Червоні книги”.

Ніша екологічна – місце виду в природі; поняття охоплює не тільки положення виду у просторі, а й функціональну роль його положення відносно абіотичних умов існування (температури, вологості тощо). Якщо місцеположення – це немовби „адреса” організму, то ніша екологічна - його „фах”. Ніша може бути зайнята або не зайнята видом, оскільки це функціональне місце виду в екосистемі включно з його роллю в цьому утворенні.

Норма санітарно-гігієнічна – якісно-кількісний показник, дотримання якого гарантує безпечні або оптимальні умови існування людини.

Норматив екологічний – 1) обов’язкові рамки збереження структури і функцій екосистеми певного ієрархічного рівня; 2) ступінь максимально допустимого втручання людини в екосистеми, що забезпечує збереження бажаної структури і динамічних характеристик екосистеми.

Нормування якості середовища (води, повітря, ґрунтів) – встановлення меж, в яких допускається зміна його природних властивостей. Зазвичай норма визначається за реакцією найчутливішого до змін середовища виду організмів, але можуть установлюватися також санітарно-гігієнічні та економічно доцільні нормативи.

Ноосфера:

1) завершальна фаза (етап) еволюції біосфери ( за В. Вернадським);

2) „мислячий пласт, який розгортається поза біосферою і над нею, еволюція духу” (за П. Тейяром де Шарденом);

3) параантропосфера – просторово-часова фаза мегаантропосфери, яка прийде на зміну неоантропосфері і переважаючим видом якої буде людина вчена (хомо доктус, за С.Швіндлерманом);

4) соціальна утопія (за В. Кутирєвим);

5) „світла і далека від реальності мрія і віра у велику місію науки... в гармонійне поєднання природи і суспільства, в торжество розуму і гуманізму, ...у світ без зброї, воєн та екологічних проблем...”( за М.Реймерсом).

Плата за забруднення середовища – грошове відшкодування підприємствами економічних збитків, завданих господарству та здоров’ю людей. Залежить від обсягу викидів та основних інгредієнтів. Підрозділяється на податки, якщо забруднення в межах гранично допустимого викиду і гранично допустимого скиду, і штрафні платежі, якщо рівень забруднення перевищує ГДВ і ГДС.

Плата за природні ресурси – грошове відшкодування природо-користувачем суспільних витрат на пошуки, збереження, відновлення, вилучення і транспортування природних ресурсів, а також потенційних зусиль суспільства з відшкодування чи адекватної заміни ресурсу, який буде експлуатуватись у майбутньому.

Принцип збалансованого природокористування – розміщення і розвиток матеріального виробництва на певній території має здійснюватися відповідно до її екологічної витривалості до техногенних навантажень.

Природно-ресурсний потенціал – здатність певної території без відчутної для себе втрати „віддавати” певний обсяг природних ресурсів для народного господарства.

Рекреаційне навантаження – ступінь впливу відпочиваючих людей на рекреаційні об’єкти.

Сталий розвиток – усталений, еколого-економічно збалансований, екологічно безперервно підтримуваний. Сталий розвиток це:

1) шлях максимізації довготривалих вигод для людства;

2) економічне зростання і розвиток, які доповнюють одне одного і не антагоністичні навколишньому середовищу й суспільству;

3) такий економічний розвиток, який не підриває природну базу для майбутніх поколінь і зростає в розрахунку на душу населення;

4) процес гармонізації людства і навколишнього середовища;

5) коеволюція техносфери і біосфери;

6) підвищення якості життя людей, які проживають у межах підтримувальної ємності екосистем.

Фітооптимізація техногенних екосистем – оптимізація за допомогою рослин, площа насаджень яких має становити не менш, ніж 50 м2 на кожну людину, що знаходиться в даній системі.