Экология. Реферат:   Основні фактори антропогенного впливу 
 на навколишнє природне середовище.  Народонаселення планети Земля

Подібно як буває хвороба тіла, буває також хвороба способу життя.

Демокрит

Кількість людей на Землі почала зростати на початку нашої ери. Цьому сприяли науково-технічний прогрес і розвиток медицини. Згідно з переписом 1920 року, населення земної кулі налічувало 1 млрд. 800 млн. чоловік. Таким чином, менше ніж за три століття людська популяція збільшилася в 4 рази, бо в 1650 році вона налічувала 500 млн. За переписом, проведеним в 1960 році, кількість людей на земній кулі досягла 3 млрд. чоловік, а в 1970 році збільшилася до 3,5 млрд. Це свідчить про те, що лише за 40-50 років людська популяція збільшилася в 2 рази.

У нове тисячоліття планета Земля увійшла з населенням у 6,11 млрд. чоловік. Прискорено зростає кількість міських жителів, в основному за рахунок країн, що розвиваються, в індустріально розвинених країнах кількість громадян практично вийшла на постійний рівень.

Планета людей асиметрична і контрастна: дев’ять із десяти землян живуть у північній півкулі і лише один - у південній; 85% живе в Старому світі (Євразія плюс Африка) і лише 15% - у Новому (Америка плюс Австралія). Контрастною є й щільність населення: від менш ніж одна людина на квадратний кілометр у Західній Сахарі, на Фолклендських островах, у Гренландії та Шпіцбергені до 4,5-5,5 тис. - у Гібралтарі, Сінгапурі і Гонконгу і навіть до 20-21 тис. (!) - у Монако і Макао.

Серед аграрних країн найбільш щільно заселені такі острівні держави, як Маврикій, Барбадос і Мальдиви (500-700 чол./км2), але все ж вони відстають від Бангладеш (764 чол/км2) і особливо від сектора Газа в Палестині (1659 чол./км2).

Така структура і нерівномірність розподілу населення по планеті Земля пояснюються природними та історичними факторами.

Три найбільші у світі за концентрацією населення макрорегіони - Китай, Індокитай і Європа (без СНД) - увібрали більше 51% людських ресурсів світу.

У 1998 році Інститут спостережень за світом опублікував доповідь „Шляхи сталого розвитку суспільства”, де дається, зокрема, прогноз зростання народонаселення на найближчі 50 років в різних країнах. Наводимо ці дані (табл. 4.1).

Найбільш населені країни в 1998 році, з прогнозом на 2050 рік

Китай 255 

Індія 1 533

США 274 

Пакистан 357

Індонезія 207 

Бразилія 165 

Нігерія 339

Росія 148 

У 2050 році найбільш населеною країною, як видно з таблиці, буде Індія, яка випередить Китай. Приріст населення в розвинених країнах буде помірним, а в Німеччині і Японії чисельність населення навіть зменшиться. Це пов’язано з високою щільністю населення. Аналогічна тенденція буде спостерігатися і в Росії через економічні труднощі. Вперед вирвуться деякі країни третього світу, населення яких уже зараз збільшується із загрозливою швидкістю.

Найбільша динаміка зростання – у три-чотири рази – очікується в деяких африканських країнах. Передбачається, що п’яте місце у 2050 році займе Нігерія (339 млн.), дев’яте – Ефіопія (213 млн.), а на одинадцятому виявиться Конго (165 млн.).

У випадку глобальної економічної кризи чи пандемії якогось захворювання, чисельність народонаселення з великою ймовірністю може зменшуватись (наприклад, у Росії та на Україні).

У найближче десятиліття основною причиною смертності у світовому масштабі може стати СНІД. Кількість ВІЛ – інфікованих уже досягла 50 млн. чоловік, а померлих від СНІДу в 1999 році - перевищила 16 млн., що вже порівнюється з річним приростом населення.

Порівняно з основними показниками натурального руху населення в світі - рівнями народжуваності, смертності, натурального приросту - Україна за рівнем народжуваності (10,8 чол. на 1000 жителів) займає останнє місце серед колишніх республік СРСР, смертності населення (14,2 на 1000 жителів) - друге місце серед розвинених країн світу, дитячої смертності - 17 місце серед усіх країн світу, за показником середньої тривалості життя населення - 47 місце в світі. Для нормального відтворення популяції людини в Україні, потрібно, щоб кожна жінка за своє життя народила в середньому 2,2 - 2,4 дитини. 

Наприкінці 90-х років цей рівень становив 1,5 - 1,8 дитини. Жінки України фактично до 33-річного віку вже припиняють дітонародження. Народжуваність зменшується через безплідність шлюбних пар, збільшення гінекологічних захворювань, кількість абортів, ранню дитячу смертність, за рахунок змін у період внутрішньоутробного розвитку (стан здоров’я матері, несприятливі екологічні умови, генетичні відхилення).

Той факт, що смертність в Україні перевищує народжуваність - сумне і вельми тривожне явище для нашого народу. Тому всі соціально-економічні проблеми в нашій державі повинні вирішуватися через призму збереження нації, збереження генофонду України.