Для того, щоб розглянути основні види діяльності на різних вікових етапах, потрібно виділити вікові етапи в житті людини за певними ознаками, тобто здійснити періодизацію вікового розвитку людини. А також потрібно виділити поняття «провідного типу діяльності».

На даний момент періодизація психічного розвитку в дитячому віці належить Д. Б. Ельконіну. Опираючись на ідеї Л. С. Виготського та                        О. М. Леонтьєва про залежність розвитку психіки від провідного типу діяльності, провідного відношення дитини до дійсності,  Ельконін запропонував наступну схему періодизації.

Схема періодизації описує психічний розвиток, а не розвиток особистості.

Необхідно підкреслити, що коли ми говоримо про провідну діяльність і її значення для розвитку дитини в той або інший період, те це зовсім не означає, начебто одночасно не здійснюється розвиток за іншими напрямками. Життя дитини в кожен період багатогранне, і діяльність, за допомогою яких вона здійснюється, різноманітна. У житті виникають нові види діяльності, нове ставлення дитини до дійсності. Їх виникнення і перетворення у провідні не відміняє утворених раніше, а лише міняє їх місце в загальній системі ставлення дитини до дійсності.

Д. Б. Ельконін запропонував розглядати кожен психологічний вік на основі наступних критеріїв:

1. Соціальна ситуація розвитку. Це система відносин, у яку дитина вступає в суспільстві. Це те, як віна орієнтується в системі суспільних відносин, у які області громадського життя входить.

2. Ведучий тип діяльності дитини в цей період.

3. Основні новоутворення розвитку. Важливо показати які нові досягнення в розвитку переростають соціальну ситуацію й ведуть до її «вибуху» - кризи.

4. Криза. Кризи – переломні моменти в дитячому розвитку, що відокремлюють один вік від іншого.

В даній теорії дитину розглядають як цілісну особистість, що активно пізнає навколишній світ предметів і відносин. Д.Б.Ельконін виділив 2 системи відносин:

1)      людина – людина;

2)      людина – річ.

У звʼязку із цим існують 2 групи діяльності, у яких ці системи відносин освоюються:

1. Соціальна (людина – людина): орієнтована на норми відносин між людьми, тобто головним чином розвивається мотиваційно-потребова сфера.

2. Культурна (людина – річ): людина освоює способи взаємодії з річчю, тобто акцент на розвитку інтелектуально-пізнавальної сфери.

Кожна з даних сторін підготовляє розвиток іншої сторони. Межами вікових періодів є кризи – переломні моменти в розвитку.

На основі даної теорії Мухіна В. С. сформувала свій підхід до цього питання. Вона зазначає, що психічні якості не виникають самі собою, вони формуються в ході виховання й навчання, що опирається на діяльність дитини. Тому дати загальну характеристику дитини певного віку неможливо, без огляду на умови її виховання й навчання. Діти, що перебувають на різних етапах психічного розвитку, відрізняються між собою не наявністю або відсутністю тих або інших психічних якостей при відомих умовах виховання й навчання. Психологічна характеристика віку складається насамперед  у виявленні тих психічних якостей, які в цьому віці можна й потрібно виробити в дитини, використовуючи наявні потреби, інтереси й провідні види діяльності.

Далі буде доцільно розглянути і співставити такі основні види діяльності, як гра, навчання, праця, в контексті 3-ох вікових етапів, на протязі яких один з цих видів діяльності є провідним. Це такі вікові етапи:

• старший  дошкільний вік (5 – 7 років);

• молодший шкільний вік (7 - 11 років);

• старший шкільний вік (16 -17 років).