Экология. Реферат:    Біологічний вплив радіоактивного випромінювання на здоров’я людини и     

Атомною радіацією або іонізуючим випромінюванням, називають потоки частинок і електромагнітних квантів, які утворюються при ядерних перетвореннях, тобто в результаті ядерних реакцій чи радіоактивного розпаду. Найчастіше зустрічаються такі різновиди іонізуючого випромінювання, як рентгенівське і гамма-випромінювання, потоки альфа-часток, електронів, нейтронів і протонів. При проходженні через біологічну тканину ядерна частка викликає збудження або іонізацію атомів. Відповідна клітина в результаті стає дефектною. Радіаційно-індуковані ефекти взагалі можуть бути як шкідливими, так і корисними.

Загальноприйняті одиниці вимірювання радіаційних доз 


Одиниці вимірювання радіаційних доз

Доза 
Одиниця вимірювання
Похідні одиниці
Співвідношення між одиницями

Поглинута
Грей (Гр.)
Рад
1 Гр = 100 рад

Експозиційна
Кл/кг (кулон на кг)
Рентген (Р)
2,6х10-4 кл/кг = 1 Р

Еквівалентна
Зіверт (Зв)
Бер
1 Зр = 100 бер

На населення земної кулі діє природний радіаційний фон. Це необхідний для життя компонент. Він складається з космічного випромінювання і радіоактивних елементів земної кори, води і повітря. Сумарна доза, яка створюється природним випромінюванням, досить сильно варіює в різних районах Землі. В європейській частині СНД вона коливається від 70 до 200 мбер/рік.

Штучними джерелами радіоактивного опромінення є медична рентгенодіагностика, авіапольоти, спалювання палива, деякі споживчі товари. Гранично допустима доза для населення складає 500 мбер/рік, для осіб, що працюють з джерелами іонізуючого випромінювання – 5 бер/рік або 5000 мбер/рік. Гранично допустимі дози – це поєднані дози природного радіаційного і техногенно-підсиленого фону, які не викликають у людини тілесних і генетичних змін протягом усього її життя.

Вважається що шкідливі ефекти можуть з’явитися при дозах, які перевищують 50 бер у разі короткочасного опромінення. Якщо дія опромінення тривала, то ця величина в середньому складає 150 бер/рік або 150 000 мбер/рік. При таких дозах можливе виникнення променевої хвороби.

Розрізняють три основні види наслідків впливу іонізуючої радіації на живий організм: гостре ураження, віддалені наслідки і генетичні наслідки.

Перші симптоми гострого ураження організму дорослої людини виявляються вже при дозі 0,5-1,0 Зв (50-100 бер). Коли людина отримує таку дозу, у неї починаються порушення в роботі кровотворної системи. При еквівалентних дозах опромінення всього тіла 3-5 Зв
(300-500 бер) близько 50% опромінених помирають від променевої хвороби протягом 1-2 місяців. Головною причиною загибелі людей в цьому разі є ураження кісткового мозку. При дозах опромінення в 10-50 Зв (1000-5000 бер) смерть настає від крововиливів у шлунково-кишковому тракті. При дозах 100 Зв (10 000 бер) людина гине через кілька годин або днів унаслідок ушкодження центральної нервової системи.

Під час росту організму дитини є багато клітин, що діляться. Під дією навіть малих доз опромінення вони припиняють поділ. Як результат зупиняється розвиток тих чи інших органів або частин тіла. Доза 0,25 Зв (25 бер), безпечна для організму матері, здатна викликати ураження мозку ембріона, що розвивається. Тому вагітним жінкам, особливо на перших місяцях вагітності, повністю протипоказані будь-які дози опромінення.

Віддалені наслідки опромінення. Значна частина пошкоджень, викликана радіацією в клітинах, є незворотною, причому вони збільшують імовірність виникнення різних захворювань, у тому числі ракових. Середня тривалість часу від моменту опромінення до загибелі від лейкозу складає 10 років.

Імовірність ракового захворювання зростає пропорційно дозі опромінення. Доза опромінення , еквівалентна 1 Зв (100 бер), на 1000 опромінених у середньому призводить до 2 випадків лейкозу, 10 випадків раку щитовидної залози, 10 випадків раку молочної залози у жінок, 5 випадків раку легень. Ракові захворювання інших органів під дією опромінення виникають значно рідше.

Генетичні наслідки опромінення. Опромінення людини може мати не тільки близькі і віддалені наслідки для неї самої, але нанести шкоду і її нащадкам унаслідок виникнення мутацій.

Хронічне опромінення батьків з дозою, еквівалентною 1 Зв (100 бер) на покоління (за 30 років), призводить до появи 2 випадків серйозних генетичних захворювань на 1000 новонароджених. Якщо такий рівень опромінення буде впливати постійно на батьків протягом багатьох поколінь, то кількість генетичних жертв збільшиться до 15 на 1000 новонароджених.

Якщо декілька поколінь людей виявляються опроміненими еквівалентною дозою 1 Зв за 30 років, то це призведе до істотного збільшення народження неповноцінних дітей і поставить людство під загрозу генетичного виродження. У результаті техногенного підсилення природного радіаційного фону людина зазнає хронічного впливу малих доз радіації. Це також є небезпечним, бо адаптаційні механізми організму при таких впливах не спрацьовують і виникає ризик радіаційного ураження.

Як бачимо, вплив антропогенних факторів навколишнього середовища на людину очевидний. Експерти ВООЗ також дійшли висновку, що 80% захворювань людей в нинішній час обумовлені несприятливим екологічним станом навколишнього середовища. У зв’язку з цим виникла необхідність у появі і розвитку медичної екології.

Медична екологія сформувалася в рамках екології людини – комплексної науки, яка вивчає взаємовідносини людини і навколишнього середовища.

Основним завданням медичної екології є вивчення впливу негативних факторів навколишнього середовища на людину і розробка заходів щодо гармонізації стану її здоров’я в умовах екстремального існування. До основних завдань цієї науки входить виявлення і виключення токсичних для людини речовин зі сфери промислового виробництва, а також контроль за впровадженням екологічно чистих безвідходних технологій