Психология. Психология общения и коммуникаций.

Реферат. Психологія спілкування.    Спілкування і манера поведінки

Манери людини - це дзеркало, у якому відбивається його портрет говорив Гете. Ви, напевно, зауважували, що найчастіше перше враження про людину створюється вже в той момент, коли ви вперше побачили його. Він ще не заговорив із вами, не виразив свого відношення до якого-не-будь питання, але ви вже на рівні підсвідомості визначили його для себе, дали йому оцінку. На чому ж вона заснована? Швидше за все, ви уже встигли оцінити за ці перші миті позу людини, його ходу, положення рук, манеру сидіти чи стояти. Так що ж таке манера?

Манера - це насамперед особливості поведінки тієї чи іншої людини. Як ми вже згадували вище, саме манери часто створюють загальне враження про людину, особливо, коли його бачать у перший раз. Гарні манери не дані людині з народження, вони здобуваються протягом усього життя в процесі виховання. Людина як би намагається цивілізовано і культурно виразити свій внутрішній світ через певні манери. Саме виховання гарних манер, а не своєрідне мавпування і механічне копіювання чужих манер, є запорукою успішного придбання людиною правил гарного тону. Уміння (манера) людини тримати себе залежить від того, хто він, чим займається, у якій чи ситуації обстановці він знаходиться. Кожна поза повинна відповідати місцеві, часу, ситуації і самій людині. Наприклад, знаходячись на стадіоні, людина, одягнена в спортивний костюм, із широко розставленими ногами і, розмахуючи руками не, виглядає невихованим. Якщо людина в цьому одязі поводиться так само в іншому громадському місці: у театрі чи в кіно, то вона уже робить враження невихованої. Кожна людина в різних ситуаціях поводиться певним чином. Причому, у поводженні вихованої, культурної людини завжди почувається деяка внутрішня зібраність і дисципліна. Так, наприклад, приємне враження робить людина із прямим струнким станом, коли її рухи і хода плавні й у той же самий час помірковано енергійні.

Хода людини повинна бути красивою і розміреною. Ступні ніг при ходьбі злегка розгорнуті назовні. Руки рухаються в одному ритмі з ногами. Варто уникати дрібної, недбалої ходи, що шкутильгає. Не можна послаблено опускати руки чи сильно розмахувати ними при ходьбі. Не додає краси ході і розгойдування пліч із сторони в сторону, а також утягнена в плечі голова. Піднімаючись чи, опускаючись по сходах, без особливої потреби не варто перескакувати через одну чи кілька сходинок відразу. Чоловіча хода не до обличчя жінкам, і навпаки.

Крім ходи дуже важливе значення має манера сидіти, тому що людина досить часто знаходиться в сидячому положенні. На стільці сидять прямо і не спираючись. Коліна тримають разом, а ступні розташовують якнайближче одна до одної. При бажанні ноги схрещують й виставляють вперед одну з них. Качати ногами, сидячи на стільці, не прийнято. Не можна також стукати ногами по ніжці свого, а тим більше чужого стільця. Не варто сидіти верхи на стільці чи його краєчку, а також розгойдуватися чи їздити на ньому. Сідають і встають із стільця, не створюючи шуму. Стілець переставляють з одного місця на інше, піднімаючи його за спинку. Не можна пересувати його по підлозі, створюючи при цьому шум. У м'якому кріслі розташовуються більш вільно і зручно. Сидячи в кріслі, при бажанні витягають ноги, звичайно, якщо вони не будуть заважати іншим людям. Класти ногу на ногу не заборонено, однак, приймаючи подібну позу, обов'язково враховують ситуацію, тому що іноді така поза неприпустима: вона виглядає вульгарно і розв'язко. Наприклад, подібну позу не приймають у присутності старших за віком чи положенням людей, а також під час вітання іншої людини. Не коштує неї приймати чи жінкам дівчинам, одягненим у досить коротку спідницю. Сидять, поклавши ногу на ногу, не піднімаючи високо верхню ногу так, щоб була видна підошва взуття. Коліна розташовують як найближче друг до друга, не допускаючи, щоб щиколотка однієї ноги лежала на коліні іншої. При бесіді, сидячи на чи стільці в кріслі, неввічливо підпирати щоку чи рукою класти голову на руки.

Руки розташовують на колінах чи на столі. При цьому, ні в якому разі не стукають пальцями по столі чи стільцю, не смикають бахрому скатертини, не масажують щоки чи перенісся, не розглядають свої нігті і багато чого іншого. Узагалі будь-яку жестикуляцію при розмові зводять до мінімуму. Виховані люди під час бесіди не доторкаються до співрозмовника під будь-яким приводом: не ляскають його по плечу, не тримають за рукав одягу, не підштовхують ліктем.