Основна
специфіка психічного розвитку в системі «людина-суспільство» полягає в тому, що
воно здійснюється шляхом включення людини в різноманітні форми й види
спілкування, пізнання й діяльності та опосередковується історичним досвідом і
рівнем культури, створеної людством. Як зазначав Б. Г. Ананьєв: «Деятельность в качестве фактора
человеческого развития составляет необходимое звено в сложной цепи
причинно-следственных зависимостей индивидуального сознания от общественного
бытия. Развитие человека в процессе взаимодействия его с основными элементами
общества, с производительными силами и производственными отношениями,
происходит по мере включения его в социальную систему посредством общения и
познания, различных видов деятельности (игровой, учебной, профессиональной) при
выполнении социальных ролей и функций».
Як відзначив Рибалко Є.Ф. основні фактори психічного
розвитку людини мають цілий ряд особливостей, які обумовлені вимогами
суспільства [4, с.185]. Перша особливість повʼязана з соціальною програмою
суспільства, спрямованою на формування всебічно розвиненої особистості як субʼєкта
суспільно корисної трудової діяльності. Іншою особливістю є множинний,
полігенетичний ефект факторів розвитку. В найбільшій мірі він властивий
основним видам діяльності (навчанню, праці, грі), які прискорюють психічний
розвиток в цілому й насамперед таких
його складних, багатокомпонентних психічних утворень, як інтелект, особистість,
індивідуальність, субʼєкт різних видів діяльності й спілкування. Третьою
особливістю є імовірнісний характер дії різних детермінант на розвиток психіки
в силу того, що їхній вплив носить множинний і різнонаправлений характер.
Наступна особливість полягає в тому, що в міру утворення внутрішніх
психологічних регуляторів поведінки в результаті виховання й самовиховання в
якості детермінант розвитку починають виступати субʼєктивні фактори, які діють
поряд із зовнішніми й визначають напрямок, темпи й зміст психічного розвитку
людини. На детермінуючу роль, так званих вторинних факторів вперше звернув
увагу С. Л. Рубінштейн. До числа таких субʼєктивних детермінант
варто віднести цілеспрямованість особистості й прагнення до реалізації
індивідуальної життєвої програми. І, нарешті, ще одна особливість детермінант
психічного розвитку виражена в їх динамічності. Для того щоб сприяти розвитку,
самі фактори повинні змінюватися і за змістом, і за формою, випереджаючи
досягнутий рівень психічного розвитку. При цьому важливі перетворення не тільки
в окремому факторі, але й у системі всіх факторів. Це, зокрема , виражено в
зміні провідного або основного типу діяльності.
Маклаков
А.Г. дав таке визначення грі: «це особливий вид діяльності, результатом якого
не є виробництво якого-небудь матеріального або ідеального продукту».
Найчастіше ігри мають розважальний
характер, метою яких є відпочинок. Існує кілька типів ігор: індивідуальні й
групові, предметні й сюжетні, рольові та ігри за правилами.
Індивідуальні
ігри являють собою вид діяльності, за якого грою зайнята одна людина, групові -
включають кілька індивідів.
Предметні
ігри повʼязані із включенням людиною в ігрову діяльність будь-яких предметів.
Сюжетні
ігри розгортаються за певним сценарієм, відтворюючи його в основних деталях.
Рольові
ігри допускають поведінку людини, обмежену певною роллю, яку вона обирає в грі.
Ігри
за правилами регулюються певною системою правил поведінки їх учасників.
Бувають
і змішані типи ігор: предметно-рольові, сюжетно-рольові, сюжетні ігри за
правилами тощо. Відносини, що складаються між людьми в грі, як правило, носять
штучний характер, тобто навколишніми вони не сприймаються всерйоз і не є
підставою для висновків про людину. Ігрова поведінка й ігрові відносини мало
впливають на реальні взаємини людей, принаймні серед дорослих.
Проте ігри мають
велике значення в житті людей.