Ментальність як етнопсихологічна ознака нації. Національний менталітет. В середині 50-х років 20 століть поняття «ментальність» увійшло до наукової сфери. Ці терміном визначають соціально-психологічні явища, що відображають  духовний світ людини або соціальної спільності.

Менталітет – поняття, введене на початку 20 століття французьким вченим Л.Леві-Брюлем.
Менталітет – це глибинний духовний склад, сукупність колективних уявлень на неусвідомленому рівні, властивий етносу, нації як великій групі людей, такий, що сформувався в певних природнокліматичних і історико-культурних умовах.
Ментальність – це «система образів, які лежать в основі людських уявлень про світ і про своє місце на цьому світі і, отже, визначають вчинки і поведінка людей». При такому розумінні ментальності французьке слово mentahte, що важко перекладається іноземними мовами, щонайближче виявляється до російського слова світобачення, що характеризує суспільні формації, епохи або етнічні спільності.
Національний менталітет – це властивий даній етнічній спільності стиль життя, культури, а також властива даній нації система цінностей, поглядів, світогляду, рис вдачі, норм поведінки, психологічних особливостей особи.
Національний менталітет характеризується:
- стійкими незмінністю
- постійністю|незмінністю|
- консерватизмом.
Він слабо схильний до дії ззовні, спробам ідеологічного, адміністративного, правового або управлінського тиску|тиснення|.
На індивідуальному рівні національний менталітет формується в процесі навчання і виховання, саморегуляції особи, вибору своєї ролі, засвоєння національної культури, ідентифікації себе з найближчим соціальним і етнонаціональним оточенням. Як елемент духовного життя національний менталітет тісно пов'язаний з формуванням національної самосвідомості і на буденному рівні нерідко носить містичний емоційний або релігійний характер. З урахуванням індивідуальних психологічних особливостей, темпераменту і рис вдачі особове сприйняття і засвоєння духовної культури свого етносу і відповідно національний менталітет може мати подвійне значення: повне повірило елементів культури і духовних цінностей або, навпаки, дуже раціональне, критичне до них відношення і засвоєння.
Залежно від особистої|особової| позиції, особливостей виховання і засвоєння культурних цінностей і складу мислення може сформуватися різний рівень ідентифікації представника тієї або іншої народності або групи зі|із| своїм національним і соціальним оточенням.
Дослідження національного менталітету має важливою|поважною| значення для визначення ступеня|міри| згуртованості, інтеграції, етнонаціональній спільності, а також усвідомлення місця і ролі особистого|особового| «Я» в системі категорій «Ми»-«воні», «свої»-«чужі|».
Цікава спроба  С. В. Лур’є виділити центральну зону ментальності, яка  складається з:
• локалізації джерела добра, включаючого Ми-образ і образ|зображення| покровителя|заступника|;
• локалізації образу|зображення| зла – образу|зображення| ворога;
• уявлення про спосіб дії, при якій добро перемагає зло.
Основоположною категорією етнопсихології, яка покликана виражати головний сенс прояву психології нації, національного характеру і національного менталітету є  національно-психологічні особливості, які відображають присутність специфічно національних форм функціонування загальнолюдської психіки.
Психологія нації, психічний склад нації, національний менталітет, національний характер|вдача| виявляються у формі|у формі| національної специфіки протікання психічних процесів і станів|достатків|, взаємодії, взаємин і спілкування представників тієї або іншої етнічної спільності, яка і носить назву національно-психологічних особливостей людей.
Всі національно-психологічні особливості класифікуються по наступних|таких| критеріях.
Мотиваційно-фонові національно-психологічні особливості характеризують своєрідність спонукальних сил в діяльності представників конкретних етнічних общностей.
Інтелектуально-пізнавальні національно-психологічні особливості виражають своєрідність сприйняття і мислення представників конкретної національної спільності.
Емоційно-вольові національно-психологічні особливості відображають своєрідність функціонування у народу тієї або іншої держави чітко виражених емоційних і вольових якостей, від яких багато в чому залежить результативність діяльності.
Комунікативно-поведінкові національно-психологічні особливості показують специфіку інформаційної і міжособової взаємодії, спілкування і взаємин представників тієї або іншої національно-етнічної спільності.
Існує також типологія національної психіки людини. Типи національної психіки людини можуть бути виділені по різних формально-логічних підставах.
По ступеню стійкості прояву – особи із стійкими національно-психологічними особливостями, що постійно виявляються, і особи з національно-психічними особливостями, що ситуативно виявляються.
По ступеню ухвалення етнічної культури, впливи інших націй і народностей – осіб відкрито і інтенсивно промовці проти впливу інших національних культур, які нібито руйнують національну самобутність даного народу (даний тип нерідкий серед малих народів – латиші, литовці і ін.); обличчя, промовці за інтеграцію з іншими національними культурами; проміжний тип.
По ступеню активності в розповсюдженні свого національно-культурного (ментального) впливу на інші нації і народності – осіб, прагнучих активно поширювати свою національну духовність на інші нації (американці, євреї); особи, не прагнучі поширювати свої духовно-культурні цінності на інші нації (представники малих народів); проміжний тип.

Як глибинний духовний склад нації, що сформувався в певних природнокліматичних і історико-культурних умовах, менталітет визначає властиві її представникам способи бачити і сприймати навколишній світ на когнітивному, афектному, прагматичному і психологічному рівнях. Менталітет у зв'язку з цим виявляється і у властивих представникам нації способах діяти на навколишньому світі.
Так, дослідження показали, що у|біля| народів Півночі, що сформувалися і живуть в специфічних природнокліматичних умовах, образно названих|накликати| Джеком Лондоном «білою безмовністю», наголошується специфічна традиція сприйняття звуку, своєрідний етнічний звукоідеал|, який впливає на особливості емоційних|емоціональних| проявів|виявів| у представників північних народів і на поведінковому рівні.
В цілому|загалом| менталітет нації характеризує оригінальність культури того або іншого етносу.
Велику роль менталітет грає і у формуванні міжетнічних установок, які, зароджуючись в дитинстві, будучи вельми|дуже| стійкими, нерідко|незрідка| перетворюються на стереотипи.
Розглянемо етнонаціональну структуру особистості, яка являє собою ієрархічну побудову сукупності рис особи представника певної національної спільності, що відображають її внутрішній зміст і що впливають на дії, вчинки, поведінку людини.
У етнонаціональній структурі особистості|особистості| можна виділити наступні|слідуючі| елементи:
- духовний світ особистості|особистості| (особливе поєднання потреб і інтересів, що впливають на специфіку сприйняття, спілкування, національну гідність|чесноту|);
- світогляд (етнічна специфіка ціннісних орієнтацій, мотивації особистості|особистості|, національна своєрідність системи поглядів на світ, ідеали, життєву позицію);
- характер|вдача| особистості|особистості| (типологічна система стосунків людини, що відображає|відбиває| специфіку його вольових, інтелектуальних і емоційних|емоціональних| якостей);
- темперамент (динаміка безпосереднього реагування представників конкретної етнічної спільності на дії з боку навколишнього світу);
- соціальний досвід|дослід| особистості|особистості|.
Як бачимо, етнонаціональна структура особи включає всі психолого-социальные елементи національного менталітету.