План

1.1. Предмет вивчення, завдання сучасної екології
1.2. Структура екології
1.3. Екологічні проблеми сучасності
1.4. Еволюція антропогенної діяльності


Наука лише штучно розчленована на дисципліни, насправді ж це - єдина система знань і бачення світу.

М. Ф. Реймерс

1.1. Предмет вивчення, завдання сучасної екології

Екологія як наука виникла і сформувалася в системі біологічних наук. Вперше термін „екологія” (грец. ойкос - місце проживання, логос - учення) ввів у науку видатний німецький біолог, природознавець, послідовник Ч. Дарвіна Е. Геккель (1866). Його визначення: „Екологія - це пізнання економіки природи, одночасне дослідження всіх взаємовідносин живого з органічними і неорганічними компонентами середовища”. Відтоді екологія розвивалась як наука про місце проживання живих організмів, переважно популяцій тварин. Як самостійна наука екологія сформувалася на початку XX ст. і впродовж довгого часу була частиною біології. Проте високі темпи зростання населення на земній кулі, бурхливий розвиток промисловості, транспорту, будівництва супроводжувалися дедалі більшими обсягами споживання природних ресурсів і обумовили великі зміни у навколишньому середовищі під впливом діяльності людини. В багатьох країнах світу загострилась екологічна ситуація, виникли регіони екологічної кризи, де якість середовища проживання не відповідала нормальним умовам функціонування живих організмів. У другій половині 
XX ст. виникла необхідність дослідження середовища проживання людини. А це, у свою чергу, обумовило „екологізацію” багатьох галузей сучасної науки.

Нині екологія значно розширила предмет свого вивчення. За М. Ф. Реймерсом екологія - це:
частина біології (біоекологія), яка вивчає відносини (стосунки) організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем, тобто має той предмет вивчення, що його окреслив іще Е. Геккель;
дисципліна, яка вивчає загальні закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня. Під ієрархією розуміють розташування елементів, регіонів, систем ступінчастим рядом.
комплексна наука, яка досліджує середовище проживання живих істот, у тому числі й людини.
наука, що досліджує становище людини як виду, суспільства в екосфері планети, їх зв’язки з екосистемами і розмір впливу на них.

Завдання екології: 
дослідження закономірностей функціонування живих систем різного рівня організації, в тому числі і біосфери;
розробка шляхів гармонізації взаємовідносин людського суспільства та природи;
створення наукової основи для раціональної експлуатації природних ресурсів;
збереження середовища існування живих організмів та людини.

Методи екології:
статистичний, який передбачає отримання, обробку, аналіз первинних статистичних матеріалів;
балансовий метод, який дає можливість зіставляти наявність природних ресурсів із їх використанням;
порівняльний метод, який передбачає вивчення об’єктів через порівняння з іншими;
моніторинг - тривале спостереження та оцінка якості довкілля;
картографічний, який дозволяє застосовувати географічну карту для опису та аналізу певних явищ.

1.2. Структура екології

Екологія є міждисциплінарною наукою, оскільки екологічні проблеми в житті людства вийшли на перший план і їх розв’язанням почали займатися вчені практично всіх наукових напрямів - біології, геології, фізики, хімії, математики, соціології, економіки. Сьогодні існує близько 90 напрямів (розділів і підрозділів) сучасної екології, які сформувались впродовж останніх десятиліть в усіх галузях людської діяльності, де йдуть процеси екологізації. Ці напрямки умовно об’єднані в чотири блоки: біоекологію, геоекологію, техноекологію, соціоекологію. Особливості окремих блоків сучасної екології можна визначити так.

Біоекологія є головною складовою загальної екології. Вона вивчає відносини організмів (особин, популяцій, біоценозів) між собою та навколишнім середовищем. Біоекологія - основа сучасної екології.

Геоекологія, техноекологія, соціальна екологія є складовими соціальної та прикладної екології.

Геоекологія вивчає специфіку взаємовідносин організмів і середовища їх існування в різних географічних зонах, дає екологічну характеристику різних географічних регіонів, розглядає наслідки видобутку корисних копалин, займається екологічним картографуванням.

Соціальна екологія займається вивченням специфічної ролі людини в довкіллі як соціальної істоти, вивчає шляхи оптимізації взаємовідносин людського суспільства з природою, займається формуванням екологічної свідомості, екологічної культури.

Техноекологія займається вивченням обсягів, механізмів і наслідків впливів на довкілля та здоров’я людини різних галузей, особливостей використання ними природних ресурсів (енергетика, промисловість, транспорт, військова справа, сільське господарство, космос).

Агроекологія - наукова дисципліна, яка вивчає взаємозв’язки людини з довкіллям у процесі сільськогосподарського виробництва. Головна мета агроекології - забезпечення сталого виробництва якісної біологічної продукції, збереження і відтворення природно - ресурсної бази аграрного сектора, ефективна екологізація всіх галузей сільськогосподарського виробництва.

Урбоекологія досліджує проблеми урбанізованих і промислових територій. Активно розвиваються такі напрямки, як екологічна техніка, екологічна політика, економіка природокористування та інші.

До нових напрямів екології можна віднести :
аудит екологічний - це екологічне обстеження підприємства, перевірка здатності виробничих систем до самоочищення й випуску екологічно чистої продукції;
бізнес екологічний - будь-яка комерційна діяльність, що поліпшує екологічні умови, сприяє охороні навколишнього середовища, екологізації виробництва.
менеджмент екологічний - це система ефективного управління природоохоронною діяльністю з використанням нових підходів, на базі адміністративних механізмів управління та економічного стимулювання;
політика екологічна – система концепцій, принципів, заходів, що визначає вплив суспільства на навколишнє природне середовище, тактику й стратегію екологічно збалансованого розвитку (табл. 1.1).