Психология. Психология общения и коммуникаций.

Реферат. Психологія спілкування.  Опис темпераментів людей

 За темпераментом людей умовно поділяють на декількох типів: холерики, флегматики, меланхоліки і сангвініки. Безумовно, в чистому вигляді такі категорії зустрічаються дуже рідко, але можна, безумовно, сказати про перевагу в людині рис того чи іншого типу. Поговоримо про кожного з них докладніше. 

Холерикам властиві такі риси, як запальність, збудження.

Сангвінікам властиві життєрадісність, чарівність, безмежний оптимізм, імпульсивність, емоційність. Це темпераментні видумщики, які без труда знаходять вихід із самих складних ситуацій. Але це достатньо непостійні й ненадійні люди, на яких не можна покластися.

Флегматикам властиві спокій, що часом переходить у байдужість, млявість, повільність. Про їх часто говорять як про "товстошкірі", "куленепробивних" людях. Вони спокійно сприймають події, що відбуваються навколо них, ніколи не панікують, не поспішають. Такі люди, як правило, вибирають спокійну роботу, що не вимагає швидкості реакції. Однак на таких людей завжди можна покластися; вони вірні й надійні друзі, що завжди допоможуть у лиху, не залишать у важку хвилину.

Меланхолікам властиві постійний пригноблений стан, жалість до самого себе, зайва самокритичність, недовірливість, замкнутість, песимістичні настрої. Такі лю ди скрізь і в усьому бачать насамперед негативні сторони.

Як ми вже згадували, у чистому виді вони зустрічаються досить рідко. У житті всі темпераменти змішуються, і характер людини народжується з цього змішання.

Пропонуємо ще трохи найбільш розповсюджених типів темпераменту, які можна умовно назвати "плаксій", "панікер", "усезнайка", "буйний", "нав'язливий", "критик" і "царівна несміянка". Зрозуміло, усі вони, як і вищеописані, у чистому вигляді зустрічаються рідко. Практично в кожної людини в тій чи іншій життєвій ситуації починають "прокидатися" риси одного з них.

"Плаксій" - це людина, що завжди багато скаржиться. Як правило, у житті кожної людини бувають ситуації, коли йому просто необхідно поплакатися кому-небудь "у жилетку". Це нормально, якщо в даний момент у житті цієї людини відбулося щось дійсно дуже серйозне і йому необхідно виговоритися своєму другу чи просто близькій людині. Але зовсім інша справа, коли це відбувається постійно і по дрібницях, стає нормою і характерною рисою повсякденного поведінки. У хронічного "плаксія" усе життя являє собою привід для скарг. Нормальна людина не стане скаржитися другу, а тим більше першому зустрічному, по дрібницях. "Плаксій" же перетворює будь-яку історію в трагедію. Його співрозмовнику приходиться важко, тому що для того, щоб вислухати всі скарги "плаксія", потрібно мати багато терпіння.

Наступний тип - "Панікер".

Напевно, буде помилкою затверджувати, що - панікери" піддані якомусь безпричинному страху, швидше за все - це смакування різних жахів.. Такі люди вміють слухати, затаївши подих. Вони обожнюють плітки, повідомлення про грабежі, зґвалтування, авіакатастрофах, убивствах і ін. Ці люди щодня дивують усіх розповідями про терористів, маніяках-убивцях і підлітках-наркоманах.

Через якийсь час спілкування з такими людьми стає нудним і одноманітної Нікому не цікаво спілкуватися із сумовитим чоловіком, таким чином, похмуре відношення до життя відлякує навколишніх.

Зовсім інший тип людини - "Нав'язливий". Турбота й прояв дружби і гарного відношення в такої людини просто не знають ніякої міри і є; воістину безмежними. Він настільки оточить іншого турботою й увагою, що тому від цього стане просто не по собі. Мало того, "нав'язливий" ще жадає від інших вдячності й відданості. Він хоче, щоб людина, на якій він "завис", не просто знала усе про його життя, але і жила нею. Він до дрібниць описує їй кожен свій день, потім починає розповідати про те, що збирається зробити завтра, післязавтра і т.д. Відв'язатися від нього украй важко. Часом, коли стає аж зовсім нестерпно від такого доброзичливця приходиться вдаватися до яких-небудь досить твердих намірів, щоб вийти, з-під його надмірної опіки.

Якщо "нав'язливий" прагне максимально оточити іншого турботою й піклуванням, то від "критика" цього не дочекаєшся. Така людина прагне абсолютно усе взяти під сумнів. Йому все не так, на нього ніхто і ніколи не може догодити. Уся його розмова - суцільне викриття не-доліків знайомих йому людей, і навіть тих, хто не має до нього взагалі ніякого відношення. Викриває і всіляко понукає "критик" не тільки людей, але і соціальні інститути, та й, мабуть, усе, що тільки можна собі представити. Наприклад, якщо такій людині подарують шкіряні рукавички, він довго буде розглядати їх, а потім скаже: "А хіба - це шкіра?". Якщо хто-небудь насмілитися повести його в ресторан, він із великою увагою буде вивчати меню, а коли йому, нарешті, принесуть замовлені блюда, розкритикує їх дощенту. На якім би місці в кінотеатрі він ні сидів, скрізь йому погано і нічого не видно-Він дошкуляє усіх, розповідями про свого начальника-урода, про колег-кретинів, про уряд, що чого не робить-Він порох від піднесеного сірника при будь-якій мало-мальськи нестандартній ситуації. Отоді руйнівна сила такої людини перевершує будь-як бомбу. Усе, що може потрапитися йому під руку в такому стані, буде негайно запущено в хід: квіткові горщики з фіалками й фікусами, олівці, чашки, папери, коробки. Він кричить, рве в жмути папір, його очі блискають... Ніякі доводи не можуть його заспокоїти.

"Усезнайка" - людина, що вважає, що знає про усьому набагато більше, ніж навколишні.

Така людина, з одного боку, може бути дуже цікавою на початку спілкування, тому що вона багато знає і "тре-щит", не перестаючи. Наприклад, якщо її запросили на обід, то вона негайно почне навчати господарку кращим способам готування блюд. Якщо раптом вона довідається, що хтось купив красиву, але дорогу річ, відразу ж сповістить, що можна купити кращу і набагато дешевше. "Всезнайці" зовсім не обов'язково ходити до лікаря, він і сам прекрасно розбирається у всіх недугах, медицина для нього є лише незначною частиною його власних широких і глибоких пізнань. Ну, а на кінець "усезнайка" може остаточно поразить будь-якого співрозмовника, пояснивши йому, чому він такий бездара, проаналізувавши за допомогою новітніх методів його родовід. Але пізніше стає зрозуміло, що всі його знання - чиста фікція. Причому, довести це практично неможливо. Навіть коли його зловлять на чистій брехні, він поверне розмову таким чином, що винуватим виявиться саме та людина, яка його піймала.

"Критик".

Навіть уміло розказаний анекдот не викликає посмішки на їхньому обличчі. Такі люди створюють похмуру атмосферу в будь-якому суспільстві. Після спілкування з ними на душі залишається неприємний осад.

Усі вищеописані типи, безумовно, дані в досить перебільшеному й узагальненому виді. Але саме таке перебільшення дозволяє краще розкрити суть людей. Закономірно виникає питання: від чого ж залежить темперамент і характер людини? Відомий російський учений Іван Петрович Павлов висунув припущення, відповідно до якого темперамент людини залежить від особливостей вищої нервової діяльності.